Як усе починалося

Харківський метрополитен — за часом спорудження шостий у СНД і другий в Україні — сучасне за призначенням та технічним обладнанням транспортне підприємство, дiє з 23 серпня 1975року.

 

 

 

 

21 серпня 1975 року Державною комісією був підписаний акт про прийомку в експлуатацію першої пускової дільниці першої черги Харківського метро з оцінкою "відмінно".

 

22 серпня 1975 року на станії "Московський проспект" відбувся багатолюдний мітинг, на якому начальник Харьковметробуду Г.О.Братчун передав символічний ключ від підземної магістралі першому начальнику Харківського метрополітену М.Я. Безсонову, а 23 серпня, в день 32-річниці визволення Харкова від німецько-фашистських загарбників, npuвimнo розчинили двepi своїх підземних палаців 8 станцій: "Вул. Свердлова" (нині "Холодна гора"), "Південний вокзал", "Центральний ринок", "Радянська", "Проспект Гагаріна", "Спортивна", "Завод ім. Малишева", "Московський проспект", розташовані на тpaci довжиною 9,8 км. У цей день метрополітен перевіз пepшi 413 тис. пасажирів.

Водночас уздовж заводів-гігантів споруджувалася друга дільниця першої черги — довжиною 7,5 км з п'ятьома станціями. 20 липня 1978 року по ній пройшов перший пробний поїзд. 11 серпня урочистий мітинг на станції "Тракторний завод" започаткував регулярний рух блакитних експресів по всій трасі першої черги.

Середня швидкість спорудження метрополітену в Харкові склала 1,8 км траси нарік. Під час будівництва відбулося "друге народження" односклепістих станцій. Фахівці Харківметропроекту запропонували принципово нову конструкцію таких станцій, що споруджуються з монолітного залізобетону з використанням пересувної опалубки. У 1973 році харківський проект односклепістої станції був відзначений медаллю ВДНГ, а у 1975 році одержав Диплом І ступеня.

За самовіддану працю на будівництві першої черги метрополітену 270 працівників було нагороджено орденами та медалями, 30 проектувальників і будівельників одержали премії Ради Міністрів СРСР.

16 квітня 1977року відбулася закладка станції "Пушкінська" на другій лінії — Салтівській — довжиною 10,4 км з вісьмома станціями, що з'єднала центр міста з Салтівським житловим масивом. Першу пускову дільницю — довжиною 6,7 км з п'ятьма станціями — введено в дію 11 серпня 1984 року, другу — довжиною 3,7 км з трьома станціями — 23 жовтня 1986року.
На Салтівській лінії, між станціями "Київська" та "Барабашова", для переходу через заплаву річки Харків вперше в практиці метробудування споруджено унікальний, оригінальної конструкції метроміст закритого типу довжиною 980 метрів.
Архітектурні рішення станцій цієї лінії на Всесвітній виставці "Софія-85" відзначені дипломом та медаллю.

 

 

Харківський метрополітен — це складний комплекс багаточисельних інженерних споруд, що забезпечують швидкісний безпечний рух поїздів та масові перевезення пасажирів. Щодоби метрополітеном користуються близько 800 тис. чоловік, а з початку експлуатації поїздами підземних магістралей перевезено понад 6 млрд. пасажирів.

 

 

Для автоматизації контролю сплати проїзду та регулювання пасажиропотоків на станціях застосовуються автоматичні контрольні пункти, що дозволяють здійснювати перепуск пасажирів з різними платіжними засобами: жетонами, квитками з магнітним кодом, електронними картками та картками, кодованими спеціальним люмінофором.

Вночі, коли місто занурюється в обійми сну, підземний велетень не спить — фахівців різних професій кожну ніч виконують необхідну роботу в метро, з тим щоб вранці воно змогло привітно розкрити двері своїх 28 станцій для сотень тисяч харків'ян і наших гостей.
Тому важливою умовою продуктивної праці метрополітенівців є добре організована охорона здоров'я. Метрополітен має п'ять спортивно-оздоровчих центрів із залами спортивних тренажерів, волейбольно-баскетбольними майданчиками, саунами.

Цехом здоров'я є санаторій-профілакторій "Дубовий гай", що розмістився у мальовничій лісопарковій зоні і в якому щороку поправляють своє здоров'я понад 1000 працівників метрополітену та їх сім'ї.

Метрополітен має свою технічну школу з необхідною матеріально-технічною та навчальною базою для підготовки фахівців усіх провідних професій.
Харківське метро відзначається високим рівнем організації праці та культури обслуговування пасажирів. Це є результатом та свідоцтвом натхненної праці більш як чотирьохтисячного колективу, в якому працює З1 робітник, які нагород¬жені знаком, "Почесному залізничнику", З Лауреати Державної премії, 4 кандидати технічних наук, 11 володарів патентів на винаходи.
Харківський метрополітен — член асоціації "Метро" (Росія), що об'єднує 14метрополітенів СНД, а також: дійсний член Міжнародної Спілки громадського транспорту (U.I.T.P.).

Автоматизовані робочі місця диспетчерів дозволяють оперативно контролювати технологічні процеси, втручатися в роботу обладнання та виправляти відхилення від норм, протоколювати події і за необхідністю — їх відтворювати.
Усі станції метрополітену обладнані системою теленагляду на базі промислових телевізійних установок, що забезпечують відеоконтроль стану пасажирських перевезень та можливість оперативного втручання обслуговуючого персоналу в екстремальних ситуаціях для забезпечення безпеки пасажирів (екстрене зняття напруги з контактної рейки, зупинка поїзда, ескалатора тощо).
Електропостачання   метрополітену здійснюється мережею тягових, тягово-понижувальних та понижувальних електропідстанцій.
На станціях і в тунелях забезпечується необхідний мікроклімат. Усі ескалатори обладнані системами безпеки перевезення пасажирів та контролю параметрів їх роботи.

З 1990 року впроваджується комплексна система автоматизованого керування процесом перевезень. Організація руху поїздів, керування стрілками та сигналами, обладнанням електрозабезпечення, ескалаторами, інженерно-технічним устаткуванням здійснюються завдяки автоматизованим системам диспетчерського управління перевезеннями, що базуються на сучасних засобах мікропроцесорної та обчислювальної техніки.
Керування складним комплексом підземної магістралі здійснюється через єдиний диспетчерський центр (ЄДЦ), якому немає аналогів на території СНД.

Архітектурно-художні рішення станцій та пішохідних переходів підкорені максимальному забезпеченню зручності пасажирів, погоджені з архітектурним ансамблем вулиць та площ міста, що створює єдину ідейно-художню композицію. Для інтер'єрів станцій метро є характерним поєднання інженерної думки та художньої      
майстерності. 

У 1984 році метробудівники розпочали спорудження третьої лінії — Олексіївської — яка з'єднує житлові масиви північних районів міста з центром і південними промисловими та житловими комплексами. Загальна довжина цієї лінії складатиме 15,6 км, на ній буде розташовано 11 станцій.
У травні 1995 року на станції "Держпром" Президентом України Л.Д.Кучмою було розрізано блакитну стрічку — так було започатковано роботу першої пускової дільниці Олексіївської лінії експлуатаційною довжиною 534 км з п'ятьма станціями.

30 липня 1975року по трасі пройшов перший пробний поїзд — цей день залишиться у пам'яті метробудівників та метрополітенівців надовго.

11 серпня 1969 року почав працювати перший прохідницький щит, виготовлений на підприємствах Харкова.
Великою подією стала перша збійка тунелів, що з високою точністю була здійснена 10 квітня 1970 року.

15 липня 1968року по вулиці Слов’янській, поблизу Південного вокзалу, в урочистій обстановці було закладено перший стовбур майбутнього метрополитену.

Проектне завдания nepшоїi черги метрополітену в Харкові було затверджене в 1967 році, а рішення про будівництво першої пускової дільниці прийняте 23 квітня 1968 року.
У червні 1968року до Харкова прибули перші метробудівники з Баку та Київа, гірники з Донецького та Підмосковного вугільних басейнів, досвідчені фахівці.