Рус  |  Укр
  Офіційний сайт КП «Харківський метрополітен»  
 

Як усе починалося

Харківський метрополитен — за часом спорудження шостий у СНД і другий в Україні — сучасне за призначенням та технічним обладнанням транспортне підприємство, діє з 23 серпня 1975року.

 
Проектне завдання пepшої черги метрополітену в Харкові було затверджене у 1967 році, а рішення про будівництво першої пускової дільниці прийняте 23 квітня 1968 року.
У червні 1968року до Харкова прибули перші метробудівники з Баку та Києва, гірники з Донецького та Підмосковного вугільних басейнів, досвідчені фахівці.
15 липня 1968року по вулиці Слов’янській, поблизу Південного вокзалу, в урочистій обстановці було закладено перший ствол майбутнього метрополітену.
11 серпня 1969 року почав працювати перший прохідницький щит, виготовлений на підприємствах Харкова.
Великою подією стала перша збійка тунелів, що з високою точністю була здійснена 10 квітня 1970 року.
30 липня 1975 року по трасі пройшов перший пробний поїзд — цей день залишиться у пам'яті метробудівників та метрополітенівців назавжди.
21 серпня 1975 року Державною комісією був підписаний акт про прийомку в експлуатацію першої пускової дільниці першої черги Харківського метро з оцінкою "відмінно".
 22 серпня 1975 року на станції "Московський проспект" відбувся багатолюдний мітинг, на якому начальник Харьковметробуду Г.О.Братчун передав символічний ключ від підземної магістралі першому начальнику Харківського метрополітену М.Я.Безсонову, а 23 серпня, в день 32-річниці визволення Харкова від німецько-фашистських загарбників, привітно розчинили двepi своїх підземних палаців 8 станцій: "Вул. Свердлова" (нині "Холодна гора"), "Південний вокзал", "Центральний ринок", "Радянська", "Проспект Гагаріна", "Спортивна", "Завод ім. Малишева", "Московський проспект", розташовані на тpaci довжиною 9,8 км. У цей день метрополітен перевіз пepшi 413 тис. пасажирів.
Водночас уздовж заводів-гігантів споруджувалася друга дільниця першої черги — довжиною 7,5 км з п'ятьма станціями. 20 липня 1978 року по ній пройшов перший пробний поїзд. 11 серпня урочистий мітинг на станції "Тракторний завод" започаткував регулярний рух блакитних експресів по всій трасі першої черги.
 
Середня швидкість спорудження метрополітену в Харкові склала 1,8 км траси на рік. Під час будівництва відбулося "друге народження" односклепінних станцій. Фахівці Харківметропроекту запропонували принципово нову конструкцію таких станцій, що споруджуються з монолітного залізобетону з використанням пересувної опалубки. У 1973 році харківський проект односклепінної станції був відзначений медаллю ВДНГ, а у 1975 році одержав Диплом І ступеня.
За самовіддану працю на будівництві першої черги метрополітену 270 працівників було нагороджено орденами та медалями, 30 проектувальників і будівельників одержали премії Ради Міністрів СРСР.
16 квітня 1977 року відбулася закладка станції "Пушкінська" на другій лінії — Салтівській — довжиною 10,4 км з вісьмома станціями, що з'єднала центр міста з Салтівським житловим масивом. Першу пускову дільницю — довжиною 6,7 км з п'ятьма станціями — введено в дію 11 серпня 1984 року, другу — довжиною 3,7 км з трьома станціями — 23 жовтня 1986 року.
На Салтівській лінії, між станціями "Київська" та "Барабашова", для переходу через заплаву річки Харків вперше в практиці метробудування споруджено унікальний, оригінальної конструкції метроміст закритого типу довжиною 980 метрів.Архітектурні рішення станцій цієї лінії на Всесвітній виставці "Софія-85" відзначені дипломом та медаллю.
  У 1984 році метробудівники розпочали спорудження третьої лінії — Олексіївської — яка з'єднує житлові масиви північних районів міста з центром і південними промисловими та житловими комплексами.
У травні 1995 року на станції "Держпром" Президентом України Л.Д. Кучмою було розрізано блакитну стрічку — так було започатковано роботу першої пускової дільниці Олексіївської лінії експлуатаційною довжиною 5,34 км з п'ятьма станціями.
 
 
 
Харківський метрополітен — це складний комплекс багаточисельних інженерних споруд, що забезпечують швидкісний безпечний рух поїздів та масові перевезення пасажирів. Щодоби метрополітеном користуються близько 800 тис. чоловік, а з початку експлуатації поїздами підземних магістралей перевезено понад 7 млрд. пасажирів.
 
У 90-ті роки впроваджено комплексну систему автоматизованого керування процесом перевезень. Організація руху поїздів, керування стрілками та сигналами, обладнанням електрозабезпечення, ескалаторами, інженерно-технічним устаткуванням здійснюються завдяки автоматизованим системам диспетчерського управління перевезеннями, що базуються на сучасних засобах комп’ютерної техніки.
Керування складним комплексом підземної магістралі здійснюється через єдиний диспетчерський центр (ЄДЦ), який був створений першим на території СНД.
 
Автоматизовані робочі місця диспетчерів дозволяють оперативно контролювати технологічні процеси, втручатися в роботу обладнання та виправляти відхилення від норм, протоколювати події і за необхідністю — їх відтворювати.
Усі станції метрополітену обладнані системою теленагляду на базі промислових телевізійних установок, що забезпечують відеоконтроль стану пасажирських перевезень та можливість оперативного втручання обслуговуючого персоналу в екстремальних ситуаціях для забезпечення безпеки пасажирів (екстрене зняття напруги з контактної рейки, зупинка поїзда, ескалатора тощо).
Електропостачання метрополітену здійснюється мережею тягових, тягово-понижувальних та понижувальних електропідстанцій.
На станціях і в тунелях забезпечується необхідний мікроклімат. Усі ескалатори обладнані системами безпеки перевезення пасажирів та контролю параметрів їх роботи.
 
Архітектурно-художні рішення станцій та пішохідних переходів підкорені максимальному забезпеченню зручності пасажирів, погоджені з архітектурним ансамблем вулиць та площ міста, що створює єдину ідейно-художню композицію. Для інтер'єрів станцій метро є характерним поєднання інженерної думки та художньої майстерності. 
 
 
 
Для автоматизації контролю оплати проїзду та регулювання пасажиропотоків на станціях застосовуються автоматичні контрольні пункти, що дозволяють здійснювати пропуск пасажирів з різними платіжними засобами: паперовими білетами, безконтактними електронними картками.
 
Метрополітен має свою технічну школу з необхідною матеріально-технічною та навчальною базою для підготовки машиністів електропоїздів та фахівців усіх провідних професій.
Харківський метрополітен — член асоціації "Метро", що об'єднує 14 метрополітенів СНД, а також: дійсний член Міжнародної Спілки громадського транспорту (U.I.T.P.).
 
Харківське метро відзначається високим рівнем організації праці та культури обслуговування пасажирів. Це є результатом та свідоцтвом натхненної праці більш як двохтисячного колективу.
Вночі, коли місто занурюється в обійми сну, підземний велетень не спить — фахівці різних професій кожну ніч виконують необхідну роботу в метро, з тим щоб вранці воно змогло привітно розкрити двері своїх станцій для сотень тисяч харків'ян і гостей міста.

 
 
 
 
 
 
Розробка та підтримка ТОВ Студія «ВебДеко»